ЧЕРНІВЦІ

Хіба ревуть воли, як ясла повні? Хто спричинив перетворення України на плацдарм боротьби влади з власним народом.

 Народ жив би мирно, спокійно, якби не нестерпне життя, спричинене антинародними діями державної влади, яка вже вкотре обдурює людей. Напередодні виборів кандидат у президенти України Віктор Янукович  обіцяв «покращення життя вже сьогодні.» «Я почую кожного»,- запевняв претендент. Народ повірив і проголосував.  Минає чотири роки після виборів. Але життя не покращилось,  а стало нестерпним: корупція безмежна, несправедливість на кожному кроці, правосуддя замінило кривосуддя, вибори сфальсифіковані, що наочно побачив народ  в п’яти проблемних округах, які так і залишились проблемними, молодь задихається від безробіття. Молоді люди доведені до такого приниження, що змушені опиратися на мізерні пенсії своїх бабусь та дідусів,які й самі ледве животіють.

            В той же час життя олігархів, членів так званої «сім’ї» з кожним днем покращується. Мільйонери стали мільярдерами, їхні сини-дочки крокують в ногу з батьками, стають такими же «успішними урядовцями», депутатами, олігархами, як і їхні батьки.

            А Україна стогне, гине, молоді і здорові люди розбігаються по світах, рятуючись від злиднів.  Та останнім часом у людей, особливо молодих, з’явилась  надія: Україна заявила, що  вибрала європейський шлях економічного, політичного, соціального розвитку і наближається до підписання договору про асоціацію входження до європейського союзу. Та раптом Президент і уряд різко поміняли орієнтир з Заходу на Схід. Президент очікуваний договір не підписав. Це обурило народ, перш за все студентську молодь,  яка вийшла  на євромайдан. Президент і влада не захотіли почути голос молодого Майдану. Студентську молодь було жорстоко побито «Беркутом», на що люди відповіли всенародним вічем.  Влада і на цей раз не почула голос свого народу і не   змогла придумати нічого кращого, як прийняти  низку антинародних, тоталітарних законів, до того ж в неконституційний спосіб. Президент негайно підписав  ці  антидемократичні закони, що викликало нову хвилю народного обурення,  мільйонне народне віче дало їм оцінку одноголосним «ганьба». Але, на  жаль, влада тільки на словах прагне компромісу, а насправді посилила боротьбу з  народом, якому присягалася служити; з допомогою силовиків, загонів «Беркуту»  перетворила державу в плацдарм боротьби з власним народом, нацьковуючи  молодих людей один на одного, розколюючи на ворожі табори.

            Президент, керівництво держави називають борців за правду і справедливість злочинцями. Ці державники дуже далекі від народу, їхні поступки  по відношенню до нашої молоді виглядають бездушними і аморальними. Та хто ж вони?

            На початку 90-х років,  на зорі незалежності України, активістки жіночого руху Австрії запросили групу українських жінок, громадських активісток, до себе в гості з метою поділитися досвідом, щоб допомогти нам будувати європейську демократичну державу таку, як Австрія. Напередодні вони були в Україні, бачили наші злидні, пусті полиці в магазинах.

Нас знайомили  з роботою державних жіночих організацій, шкіл, дитячих установ, парламенту…Розказували про Відень, показували на фотографіях місто в руїнах після Другої світової війни, згадували про своє злиденне післявоєнне життя. Сім років жили по картках, а їхній канцлер сказав, що не може дати їм хліба, бо сам не має, не може дати тепла, бо сам не має, але хоче допомогти своєму народу вийти з важкого становища. І допоміг. Сьогодні  люди в Австрії живуть, як в раю.

           Пані австрійка запевняла нас, що ми також переможемо злидні і будемо жити, як вони. На це одна з наших жінок сказала, що нам не вдасться так швидко вибратись з біди, бо в них були зруйновані будинки, а в нас – душі. Шановна пані не погодилася з такою думкою про нас, але через кілька років при зустрічі визнала: позитивних зрушень у розвитку України не відбулося.

            Де ті українські канцлери, президенти, прем’єри, котрі можуть сказати своїм людям, що самі бідують, чогось не мають,  а тому не можуть поділитися з ними? Наші Президент, прем’єр-міністр, навіть керівник компартії – це ситі буржуї. Вони перш за все подбали про самозбагачення, захопились приватизацією земель, будівель, бізнесів, стали володарями «фабрик, заводов, дворцов, пароходов»… Як це сталося, що комсомольці – ленінці разом з криміналитетом стали олігархами?  Вони відгородилися від народу високими парканами.  Для чого? Щоб люди не побачили їхні статки при своїх нестатках? 

            Дивує, що знаходяться ще такі «представители народа», котрі, правда, за платню, кричать: «Мы за нашего Президента, за наше правительство».

            Це ті нещасні люди, котрих позбавили правдивої інформації через телебачення, радіо, преси. Їх звозять в Маріїнський парк, як худобу, позбавляють можливості спілкуватися з учасниками євро майдану, провокують  на злочини.

Доречно нагадати і міліції, «Беркуту», кому вони присягались, кого мають охороняти. Пам’ятайте, що ви наші діти, частина українського народу. Не зганьбіть гасло «міліція з народом»! Не забирайте майбутнє  у своїх дітей.

            Особливо дивує ведінка таких українців, як Герман, Олійник, Лукаш… Це сучасні прообрази головного персонажа байки Івана Франка «Лис Микита»:  віртуози брехні і словоблуддя. Пора, нарешті, сказати правду Президентові і пояснити смисл біблійної алегорії, що не ревуть воли, як ясла повні.

За страждання народу, за побитих, покалічених, за невинно засуджених треба буде відповідати перед Всевишнім.

 Олександра Попелюк,

Почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок

Інформація за темами: майдан, мітинг

502 Bad Gateway

502 Bad Gateway


nginx/1.6.2
коментарі powered by Disqus
Погода
Погода у Чернівцях

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
 

   Copyright © 2015 «Коментарі:» Всі права захищені.

Система Orphus proIT weblog.com.ua