ЧЕРНІВЦІ

За 21 рік Україна пройшла шлях від «заповідника для парторгів» до держави, що выдбулася

Вперше День незалежності України було відзначено ще 16 липня 1991 року - на честь прийнятої за рік до цього Декларації про державний суверенітет. Через місяць, 24 серпня, був прийнятий Акт проголошення державної незалежності, а 1 грудня його пост-фактум обґрунтували за допомогою народного волевиявлення на Всеукраїнському референдумі. «Коментарі» пропонують пригадати, як рік за роком Україна ставала державою.

Рік 1991. Досі не вщухають суперечки про те, що ж сталося тоді, у 1991-му, - розвал Союзу чи народження незалежної України? Судячи з усього, все-таки, перше. В основу рішення безлічі людей тоді лягло, в першу чергу, бажання триматися подалі від російських імперських проектів, як від джерела бід. Протестне голосування в підсумку стало фундаментом новітньої української державності та заклало чи не найживучіший з електоральних трендів.

Детальніше читайте в матеріалі «Заповідник для парторгів».

Рік 1992. В ході підготовки до голосування за державний герб України стало ясно, що «широкий комплект» явно не пройде затвердження у сесійній залі, й Президент запропонував затвердити «просто герб». Але і цей проект ВР завалила при першому голосуванні. Тоді той самий герб пішов до сесійної зали під назвою «малого» - із застереженням, що «великий» буде прийнятий колись у невизначеному майбутньому...

Детальніше читайте в матеріалі «Половинчастий символізм».



Джерело фото: PHL

Рік 1993. Гіперінфляція, яка накрила Україну на початку 90-х, стала одним із найсерйозніших випробувань за час незалежності. У 1993 році емісія збільшилася в 25 разів і склала 123 трлн. карбованців. У країні був зафіксований рекордний індекс зростання цін, що склав за підсумками року 10 256%. Якщо на початку зими літр молока коштував українцям в 80 крб., а десяток яєць - в 345, то до кінця року ціни на ці продукти підскочили до 4665 і 33 037 крб., відповідно.

Детальніше читайте в матеріалі «Гіперінфляція може повернутися?»

Рік 1994. Після обрання Леоніда Кучми Президентом здивування викликав фарт Дмитра Табачника. За часів прем´єрства Кучми він обіймав порівняно дрібну посаду прес-секретаря Кабміну, а тепер став другою за впливовістю людиною в країні. Саме тоді Україна вперше спостерігала, з якою швидкістю може роздуватися марнославство. І саме після виборів-1994 Україна отримала можливість дивуватися везінню тих, кому пощастило бути пов´язаним з одним конкретним регіоном - дніпропетровським.

Детальніше читайте в матеріалі «Перша зміна господаря на Банковій»

Рік 1995. До весни 1995-го Крим опинився в більш ніж сумній ситуації, починаючи з соціально-економічного становища, віялових відключень електроенергії, води, газу, тепла, і закінчуючи повним розпадом місцевої політичної верхівки. Проросійські мрії громадян зазнали краху, більшість кримських ЗМІ виступали проти режиму Мєшкова і проросійських сил. Повернення Криму в правове поле Україна, як любили говорити в той час, завершилося в серпні 1995-го, коли Кучма видав низку указів по автономії.

Детальніше читайте в матеріалі «Крим повертають Україні».



Джерело фото: Укрінформ

Рік 1996. Підготовка «гривневого» проекту почалася задовго до 1996 року, але жоден із керівників НБУ до Ющенка не наважився наполягти на його реалізації. У результаті грошову одиницю Україна ввела однією з останніх серед колишніх республік СРСР. Результатом стало миттєве зростання суспільної довіри до національних грошей і стабілізація валютного ринку. З перших днів реформи НБУ підтримував котирування на рівні 1,76 грн./$, курс російського рубля становив близько 3000 руб. за одну гривню.

Детальніше читайте в матеріалі «Гривня вижила, але не встояла».

Рік 1997. Подейкують, санкціонуючи благе починання, прем´єр-міністр Павло Іванович Лазаренко практично ніколи не забував задати сакраментальне питання: «А де я в цій схемі?»Ті, хто прийшов у владу після Павла Івановича, не забули скористатися його практичним досвідом - кланова економіка в Україні може працювати і поза межами одного регіону.

Детальніше читайте в матеріалі «Кого і чому навчив Лазаренко».

Рік 1998. Наприкінці 1990-х вираз «бандитський дах» все більше йшов із повсякденної мови, поступившись місцем «даху» міліцейському. Організована злочинність, від рекету до легалізації крадених автомобілів, була підім´ята людьми у міліцейських погонах. В Україні цей процес був налагоджений на особливо високому рівні: гроші з опікуваних підприємців і підприємств збиралися в спеціальні фонди, статутною метою яких значилася допомогу міліції та її співробітникам.

Детальніше читайте в матеріалі «Бандитсько-міліцейська ротація».



Джерело фото: Укрінформ

Рік 1999. Версія, що смерть Чорновола була вигідна Леоніду Кучмі, котрий збирався балотуватися на другий строк, не доведена, але і не спростована. На сьогодні померли практично всі, хто міг пролити світло на обставини смерті Чорновола: застрелився екс-міністр МВС Юрій Кравченко, після шести років коми помер генерал Едуард Фере, в результаті отруєння пішов у світ інший експедитор Іван Шолом, не вийшов живим із СІЗО «перевертень» Ігор Гончаров... Можливо, світло на цю історію могли б пролити таємничі «плівки Марчука», проте сам Євген Кирилович про ці записи говорити не бажає.

Детальніше читайте в матеріалі «Хто вбив Чорновола»

Рік 2000. Коли справа Гонгадзе тільки починала набирати обертів, як мінімум, дві події вказували на всю її серйозність. Перша - виступ у Верховній Раді матері журналіста Лесі Гонгадзе, яку слідчі органи не тільки не визнали потерпілою, але й не давали можливості впізнати «таращанське тіло». Друга - звіт тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який то говорив щось невиразне, то прислухався до якогось навушника, поки журналісти з балкона скандували: «Вбивця!»

Детальніше читайте в матеріалі «Скандал з довгим періодом напіврозпаду».

Рік 2001. Цей рік запам´ятався цілою низкою шокових подій. Відставка уряду Віктора Ющенка, становлення офшорних схем імпорту газу, поява перших політичних ув´язнених. І, звичайно, спроба поставити Китаю українські системи ППО «Кольчуга М2». Що в підсумку нівелювало кредит довіри до України з боку світових політиків, зароблений дорогою ціною українського ядерного роззброєння.

Детальніше читайте в матеріалі «Збройові скандали як початок геополітичного дефолту».

Рік 2002. Прем´єр Кінах до останнього сподівався зберегти посаду, намагаючись заручитися підтримкою і есдеків, і «трудовиків». Але у «трудовиків» була власна кандидатура в прем´єри - Сергій Тігіпко. Однак він програв сутичку «донецьким», на яких вирішив зробити остаточну ставку Кучма. Єдиним провладним кандидатом в прем´єри став губернатор Донеччини Віктор Янукович, мало кому відомий за межами регіону - в травні 2002-го такого політика не знало майже 64% українців.

Детальніше читайте в матеріалі «Головною опорою Кучми стають «донецькі».


Джерело фото: PHL

Рік 2003. 29 вересня за вказівкою губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова було розпочато будівництво дамби від Таманського півострова до острова Тузла «з метою запобігти розмиванню берегової смуги». Це викликало тривогу української сторони. Пішла хвиля протестів, контрпротестів, спростувань і заяв. Безкомпромісність обох сторін зашкалила настільки, що про прийдешній збройний конфлікт між Україною і Росією заговорили вже всерйоз...

Детальніше читайте в матеріалі «Коса Тузла - квінтесенція українсько-російських відносин».



Джерело фото: AP

Рік 2004. Домінуючою мотивацією для старту «помаранчевої революції» став непомірний рівень фальсифікацій на користь провладного кандидата - майже кожен виборець відчув на собі тиск адмінресурсу. Крім того, особливо дратівливим фактором виявилася технологія розколу країни, привнесена російськими політконсультантами кандидата від влади. Тим більше що крім демократії і європейського вибору центральною ідеологемою «помаранчевої революції» став україноцентризм.

Детальніше читайте в матеріалі «Помаранчева революція» як цивілізаційний вибір українців».

Рік 2005. Весь час перебування Ющенка на посту глави держави його звинувачували в процвітанні кумівства в органах виконавчої влади, в оточенні себе «матусями», патологічному страху перед Тимошенко і несамостійності в прийнятті рішень. На нього посипалися звинувачення в зраді. По-перше, за Тимошенко. По-друге, за співпрацю з Партією регіонів, колишньою для «помаранчевих» кастою недоторканних...

Детальніше читайте в матеріалі «Тріумф і трагедія «любих друзів».



Джерело фото: УНІАН

Рік 2006. Перші по-справжньому демократичні місцеві вибори докорінно змінили регіональні еліти, несучи в українську політику новий тренд - нові регіональні лідери стають особами, відомими всій Україні. Щоправда, часто ця популярність, як у випадку зі співаючим мером Черновецьким, зіркою YouTube Добкіним і сімферопольцем Бабенком, якого Янукович назвав «поганином», носила скандальний характер.

Детальніше читайте в матеріалі «Епоха «черновецьких», «добкіних» і «засранців».

Рік 2007. Отримавши за результатами дострокових виборів 228 голосів на двох, фракції БЮТ і НУ-НС створюють коаліцію і 18 грудня голосують за обрання прем´єр-міністром Тимошенко. Ющенко трохи виправляє імідж, з політичного небуття повертається Володимир Литвин (у грудні 2008-го він змінить Арсенія Яценюка на посаді спікера), а «регіонали» знову вирушають в опозицію...

Детальніше читайте в матеріалі «Тимчасово восторжествувала справедливість».

Рік 2008. Крах гривні, що знецінилася за час кризи на 60%, змусив НБУ намертво заморозити котирування української валюти. Протягом двох років курс гривня/долар практично не виходив з коридору 8-8,05. Щоправда, вилучення з ринку гривні спровокувало нову проблему - перекрило кредитування економіки. Кредити під 23-25% річних виявилися підприємствам не по кишені. І грошовий голод почав гальмувати темпи зростання економіки.

Детальніше читайте в матеріалі «Криза, яка нічому не навчила»



Джерело фото: АР

Рік 2009. За оптимальним для РФ варіантом блокада-2009 повинна була привести до закріплення українського газового ринку за «Газпромом», що компенсувало б цінові втрати в Середній Азії. Цей сценарій реалізувати не вдалося. Зате вдалося реалізувати шоковий перехід на високі ціни з прицілом на подальшу внутрішню дестабілізацію країни і повернення її в русло вищеописаного розвитку подій. Але пізніше - в 2012-2015 роках. У цьому випадку «Газпром» також отримує можливість перекрити середньоазіатські прорахунки, допущені в 2008-2009 роки.

Детальніше читайте в матеріалі «Україна врятувала «Газпром».

Рік 2010. В інтерв´ю австрійській Die Presse Віктор Федорович заявив: «Найважливішим мені здається розширити права регіонів і покінчити з призначенням керівників місцевого самоврядування з Києва». Але замість цього він наділив себе правом призначати головою столичної міськдержадміністрації особу, що не отримала підтримки городян на виборах. Таким чином, практику, з якою Янукович обіцяв покінчити, він ще й поширив на Київ.

Детальніше читайте в матеріалі «Конституційний реверс».

Рік 2011. До 2011 року українська еліта дотримувалася негласного правила: політичних опонентів і попередників можна звинувачувати в чому завгодно, але в реальності слід залишати у спокої. «Біло-блакитна» команда розірвала існуючий роками пакт і, створивши прецедент з масовим кримінальним переслідуванням представників попередньої влади, загнала себе в глухий кут ізоляції перед зовнішнім світом.

Детальніше читайте в матеріалі «Посадка Тимошенко виявилася найнебезпечнішим прецедентом».

Джерело: Comments.UA

Джерело фото: АР

File not found.
коментарі powered by Disqus
Погода
Погода у Чернівцях

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
 

   Copyright © 2015 «Коментарі:» Всі права захищені.

Система Orphus proIT weblog.com.ua